Скло для теплиць
Скло - найстаріший з усіх видів укривних матеріалів. Перші теплиці зі скла з'явилися в 16 сторіччі у Франції. Їх називали оранжереями, де вирощували усі види рослин – від квітів до екзотичних теплолюбних дерев, завезених з екваторіальних лісів. Поступово конструкції удосконалювалися, як і питання агротехніки, але вже з перших кроків застосування були помітні недоліки цього матеріалу.
Трудомісткий монтаж
Кожен лист скла потрібно вирізати до певного розміру і вставити між елементами каркаса. Якщо відрізати більше, ніж потрібно, на споруді утвориться щілина. Якщо менше – скло вийде надто великим. Повторно різати можна не менше 5 мм від краю, як і різати брудне, мокре або холодне скло – воно відламається не по лінії різання. Для різання використовується спеціальний інструмент - склоріз, ріжучий елемент якого - алмаз, розміром 0,16 карата (1 карат - це 0,2 г). Роликові склорізи гірші, їх вистачає лише на кілька разів. Все це потребує часу, особливо у порівнянні з плівкою. Проблематично засклити теплицю за вітру, навіть слабкого. Так само важко замінити тріснуте скло.
Ламкість
В результаті перекосів каркасу, наприклад, в місцях коливань ґрунту (землетрусів) або за недостатньо втрамбованою основою під фундамент, під власною вагою та снігу будь-яка просадка обернеться тріщинами на склі та руйнуванням теплиці. Тоді як для тепличної плівки завдяки її еластичності все минеться.
Важкість металокаркасу і висока вартість
На відміну від легкої плівки скло значно збільшує навантаження на каркас, стропила і фундамент. Тому усі скляні теплиці – дуже складні споруди, які самостійно в умовах присадибних ділянок практично неможливо побудувати: потрібні складні розрахунки вітрових, снігових навантажень, починаючи з відстані між стовпчиками, і закінчуючи запасом міцності у разу сильного снігопаду, який буває можливо раз на 30-40 років. Через це вартість скляної теплиці нині складає близько 1-1,5 млн. євро. А от у випадку з плівковими ціна значно нижча, і можливі деякі «вольнощі» при будівництві, та й вони значно простіше.
Потреба герметиків
Раніше у конструкціях зі сталевими шпросами (елементами для кріплення скла) скло закріплювали за допомогою спеціальних кляммерів (притискувачів). До них додавали мастику, яка зберігає еластичні властивості в діапазоні температур від -40 до +80°С. Її наносили в 2 прийоми. Спочатку на поверхню шпросів - перший шар, а після вкладання скла й закріплення клямерами - промазували зовні. На 1 га витрачалося до 10 т такої мастики, яка не з дешевих. Але з часом за коливання температур взимку – влітку ця мастика викришувалася. І за кілька років доводилося таке промазування повторювати, а значить – купувати мастику. Запізнення з цим або неякісне виконання вело до різкого збільшення втрат на обігрів, які часто значно перевищували розрахункові. З-за цього ж скляні теплиці по периметру зовні або з внутрішнього боку додатково вкривали поліетиленовою плівкою. Лише в сучасних конструкціях теплиць голландського або «Venlo-типу» вдалося замінити мастики гумовими прокладками і новими видами герметиків, що дозволило значно скоротити затрати на обігрів. В них же скло не потрібно різати – воно виробляється чітко стандартизованого розміру.
Донині багато виробників керуються застарілим стандартом ГОСТ 111-90 на листове скло. Проте сучасний ринок орієнтований на виробництво високоякісного скла для склопакетів відповідно до європейського стандарту EN 572-2.
Оскільки нині на світовому ринку провідне місце посіли теплиці «Venlo-типу», голландські фірми, які надають послуги з їх будівництва, забезпечують імпортоване скло. До розплавленої маси (за флоат-методу) додають оксиди срібла та олова. Вони надають йому красивий, без чорноти блиск (якщо дивитися проти світла). Воно ж обумовлює його більш високу відбивну здатність, меншу крихкість.
Дифузне скло - вартість варта ефекту
Останніми роками вдалося дослідити та змінити внутрішню структуру скла, створивши так зване світло розсіююче (або дифузне). Це одна з найвидатніших новинок останніх років у галузі закритого ґрунту. На поверхню звичайного скла рівномірним шаром наливають спеціальний хімічний розчин, який вступає в реакцію з молекулами скла (оксидами кремнію, натрію, кальцію), розчиняючи їх. Розчинені сполуки утворюють на поверхні фториди кремнію і натрію у вигляді конічних кристалів, з'єднаних з молекулами скла, що мають розміри від сотих до десятих часток мм. За допомогою нанотехнологій вдалося орієнтувати ці кристали при проходженні електричного струму в одному напрямі. Вийшло щось на зразок матового скла, яке розсіює струм світла, але світло прозорість при цьому не зменшилася. Таке скло не лише робить більш комфортним мікроклімат для рослин і роботу обслуговуючого персоналу за сильної спеки, а й зменшує утворення конденсату (а відтак - і хвороби рослин), при цьому забезпечуючи навіть вищу світлопроникність, ніж в у випадку із звичайним.
Дія дифузного скла
Все це разом дає прибавку врожаю на 10-12%. Теплиці з таким склом вже побудовані в Австралії, Нідерландах, Бельгії, Данії, США, Швейцарії, Англії, Франції. Вартість дифузного скла - 10-15 євро/м2.
У підсумку можна сказати, що популярність цього найстарішого з укривних матеріалів нині продовжує зростати.