Покращення поживного потенціалу ґрунту

За останні десятиріччя значно виросло світове виробництво харчових культур, на глобальному рівні тримаючись на рівні із зростанням кількості населення за винятком кількох регіонів. Разом із зростанням виробництва збільшується використання синтетичних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, внаслідок використання неправильних агротехнічних методів відбувається процес деградації ґрунтів (ерозії, окислення, зменшення вмісту гумусу і т.д.) також.

В той же час, у майбутньому стане неможливим нарощувати у такому ж темпі використання добавок поживних речовин, засобів боротьби з шкідниками рослин, патогенними мікроорганізмами, бур‘янами, саме тому, що вимирання родючих ґрунтів також стає глобальною проблемою.

Управлінням енергією ґрунтів вважається діяльність людини, направлена на зростання родючості ґрунтів, що являє собою комплекс таких заходів по обробці ґрунту, внесенню добрив (органічних і неорганічних), покращення ґрунту, меліорацію, захист ґрунту і покращення ґрунту, який забезпечуватиме ефективне виробництво і досягнення за допомогою цього прибуткової врожайності.

Родючість ґрунтів не являється постійною властивістю. Родючість ґрунтів в основному залежить від вмісту в них гумусу.

Гумус – органічна речовина складної структури, стабілізована, що пройшла процес гуміфікації, завдяки своїй особливій структурі, він впливає практично на всі характеристики ґрунту. Немає потреби детально пояснювати, як залежить, наприклад, колір ґрунту від вмісту в ньому гумусу, і також відомо, що він являється значним джерелом поживних речовин для рослин. 96-97% азоту, що міститься у ґрунті знаходяться у органічних речовинах, і за допомогою гумінових кислот може зв’язуватися з Ca, P, Mg, Cu, Zn, і т.д., відтак може стати доступним для рослин.

Ця особлива речовина виконує свої унікальні функції завдяки колоїдним властивостям, тобто тим, що її специфічна поверхня величезна, вона навіть більша за специфічну поверхню загальновідомих глинистих мінералів (800-1000 м2/г).

Ця величезна поверхня, наприклад, здатна зв’язувати величезну кількість води, так само як і наприклад різні іони.

Агрегати, склеєні гуматами кальцію є водостійкими (адже, гумінові кислоти нерозчинні у соленій воді з двовалентними іонами металів) і є пористими, тобто утворюють дуже добру структуру ґрунту, результатом якої тепер і опосередковано стає ґрунт з ефективним водокористуванням.

Можна довго перелічувати приклади унікальних властивостей гумусних речовин (буферна дія на нейтралізацію кислот і баз; блокування зв’язування фосфатних іонів з ґрунтовими мінералами, тобто запобігання інактивації; зв’язування токсичних металів, і т.д.), але, мабуть вище згадані приклади теж вказують на те, що яку важливу роль відіграє гумус з огляду на родючість ґрунту.

Якщо ти маєш гумус, ти маєш все, можна сказати трішки перебільшуючи (адже існують також ґрунти з сукупним вмістом гумусу вище 20% /органічні ґрунти/, але від цього вони ще не є придатними для рільництва). А що, якщо немає достатнього вмісту гумусу у ґрунті, чи якщо він ще можливо є у достатній кількості , але дуже швидко зникає?

Для того, щоб вміст гумусу у ґрунті збільшувався, потрібно додавати у ґрунт органічні речовини, або сприяти підвищенню гуміфікації тих органічних речовин, що вже є у ґрунті. Але ми бачимо, що звичайні системи обробки ґрунту не забезпечують достатньо засобів (що також є стійкими) у наших руках для досягнення мети щодо підвищення родючості ґрунту.

Кроки, що по всьому світу робляться заради ґрунтозберігаючих методів обробки і управління енергією ґрунтів розвиваються із великою потужністю, як з огляду технологій, так і з огляду науково-професійної сфери. Від технології скорочення обробітку ґрунту до технології ґрунтозахисного обробітку до технології безвідмовної обробки ґрунтових систем (де з польових механізмів використовуються лише спеціальні сівалки), можна застосовувати багато методів для підтримання різноманітного життя ґрунту, з достатнім вмістом гумусу та стійкості до вітрової та водної ерозії, в результаті яких отримуються родючі ґрунти.

Використання органічних добрив, компостів, компостних чаїв, бактеріальних добрив також складають значну частку цих технологій, адже за їх допомогою з’являється можливість запуску процесів гуміфікації, їх прискорення.

Одною з важливих вимог ґрунтозахисної обробки ґрунту є те, щоб поверхня ґрунту після посіву залишалася покритою стернею не менш, ніж на 30 %. Також частиною технології є відмова від роторного обробітку ґрунту на основі плуга.

Ми навіть не можемо уявити, які виражені зміни відбуваються як на поверхні ґрунту, так і в ньому самому під дією управління енергією ґрунтів з біологічним підходом. Серед перших можна назвати мінімізацію ерозії ґрунтів і поверхневого стікання, ці процеси є особливо важливими і з огляду на збереження гумусу. Управління вологістю ґрунту покращиться, провідність ґрунтових вод та інфільтрація опадів збільшуються. Під дією цього всього, а також із зростанням біологічного різноманіття фауни ґрунту помітним стає і позитивна зміна структури ґрунту (збільшуються розміри агрегатів ґрунту і зростає частка макропор, зменшується ущільнення, висихання).

Першим кроком Технології Філазоніт є розклад стерні

Штами бактерій, що знаходяться у Препараті для розкладу стерні «Філазоніт» збагачують запаси поживних речовин ґрунту не тільки завдяки переробці стерні, а й сприяють вивільненню вже зв’язаних у ґрунті поживних речовин. Частини рослин, що легко і швидко розкладаються, повертаються до живильного циклу протягом вегетаційного періоду, а органічні речовини, що повільно розкладаються, сприяють процесу утворення гумусу.

Офіційні акти та звіти проведених дослідів